ЗАЯВА координаційної ради Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» стосовно нищення місць увічнення та могил українських патріотів у Польщі

Відбулося засідання Координаційної ради Об’єднання “Закерзоння”. Розглядалося явне погіршення українсько-польських відносин, зумовлене цьогорічними ухвалами (постановами) Сенату і Сейму Республіки Польща, а також виходом на екрани кінотеатрів Польщі наскрізь пройнятого зневагою і ненавистю до українців фільму “Волинь”. Українофобія у Польщі  на повсякденному рівні отримала довготривалий стимул.

Ми розглянули також ситуацію з нищенням місць увічнення та могил українських патріотів на етнічних українських землях у південно-східній сучасній Польщі. З цього приводу одноголосно прийнято заяву всіма присутніми на засіданні  членами Координаційної ради Об’єднання “Закерзоння”.werhrata

Фото з telegraf.com.ua

ЗАЯВА

координаційної ради Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» стосовно  нищення місць увічнення та могил українських патріотів у Польщі

Ми, члени Координаційної ради Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння», з великою тривогою і обуренням сприйняли чергові відомості про   нищення місць увічнення та могил українських патріотів на південно-східних теренах Республіки Польща.

Не приховуючи свого політичного походження, а навпаки, відверто афішуючи себе, зокрема, як представників польських право-радикальних угруповань «Табір великої Польщі» (OWP), «Національно-радикальний рух» (RNR FALANGA), сучасні варвари протягом останніх років  зухвало глумляться над символами людської шани мертвим.

Відомі представники цих груп Гудзєц, Бекер, фактично беручи участь у війні проти України на Донбасі, одночасно за сумісництвом сіють у польськомовних «Novorossia today», «Xportal» зерна ненависті між українцями і поляками. Невже для них, їх однодумців справді і сьогодні натхненням  служать захоплення довоєнного ідеолога і проводиря «Табору великої Польщі» Романа Дмовського італійським фашизмом, Муссоліні?

Ми знаємо і пам’ятаємо про неодноразові  акти наруги, вчинені  на сільському цвинтарі в Грушовичах над символічним пам’ятником-могилою вояків УПА та на місці спочинку загиблих хворих і ранених вояків УПА , медичного персоналу підземного шпиталю у лісовому масиві Хрещата.

Ми знаємо і пам’ятаємо про наругу над українськими увічненнями на сільських цвинтарях у Молодичі, Вербиці, Радружі , як і у Монастирі та Білостоці.

Що ж стосується наруги над могилою 62-х українських повстанців у Монастирі чи над двома  груповими могилами українських патріотів на військовому цвинтарі у Пикуличах, то тут перейдено усі можливі межі беззаконня і свавілля. Адже ці увічнення встановлені зусиллями польської державної Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва. Нас вкрай дивує явна байдужість польських органів правопорядку у виявленні та покаранні виконавців і замовників цих злочинних актів.

Сподіваємось, що відвідини 16 жовтня ц.р. групою відомих громадських і політичних діячів Польщі знищених  увічнень у Верхраті та Монастирі та проголошений ними відкритий «Заклик з Верхрати» нарешті стривожать людські сумління.

У відповідь на їх слова «Схиляючись над могилами у Верхраті і Монастирі, просимо пробачення і закликаємо: немає нашої згоди на нищення могил, цвинтарів, пам’ятників! …  опам’ятаймося!» ми висловлюємо нашу глибоку і щиру вдячність всім, хто відвідав могили у Радружі і Монастирі чи приєднався своїм підписом до «Заклику з Верхрати».

Очевидно, що ніхто, крім нас самих, не може визначати, кого нам – українцям вважати своїми національними героями, серед яких гідне місце займає Українська Повстанська Армія. Цю нашу впевненість вояки і старшини УПА довели в першу чергу гідною подиву багаторічною збройною боротьбою проти  комуністичної тиранії в Україні. На Закерзонні у 1943-1947 роках УПА була єдиною організованою збройною силою, яка стала в обороні права на життя місцевого українського люду. Така історична правда. Саме там, де  українці не мали належного захисту, стали можливими їх масові вбивства  у Сагрині, Бересті, Ласкові, Шиховичах, Верховинах, Верешині, Модрині, Мягкому, Новосілках, Павлокомі, Пискоровичах, Малковичах,  Бахові, Березці, Горайці, Завадці Морохівській, Лісках,  …

Наше минуле було, на жаль, дуже складним, часто трагічним. Пам’ятаючи про нього, однак не маємо права дозволити собі стати його заручниками! То ж заради майбутнього знову і знову заявляємо: «Пробачаємо і просимо прощення!».

Голова Об’єднання «Закерзоння», голова Львівського регіонального суспільно-культурного товариства «Надсяння» Володимир Середа

Голова Львівського обласного суспільно-культурного товариства «Холмщина» Ірина Гринь

Голова Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Степан Майкович

Голова Львівського обласного суспільно-культурного товариства «Любачівщина» Богдан Парадовський

Голова Волинського обласного ветеранського громадсько-культурного товариства «Холмщина» Микола Онуфрійчук

Голова Івано-Франківського обласного суспільно-культурного товариства «Надсяння» Любов Гринишин

Голова Тернопільського обласного суспільно-культурного товариства «Надсяння» Василь Мосула

Голова Івано-Франківського обласного громадського товариства «Бойківщина» Дарія Петречко 

Голова Рівненського суспільно-культурного товариства «Забужжя» Петро Куделя

Голова суспільно-культурного товариства «Устріки» Віктор Козоглодюк

Львів, 29 жовтня 2016 р.