Історія товариства

На хвилі національно-демократичного піднесення напри­кінці 1980-х років в Україні виникли Товариство української мови, Меморіал, Народний Рух України. На перших порах у цьому ж руслі діяв також Український фонд культури, який організаційно сприяв створенню та діяльності окремих суспільно-культурних товариств. Обласне відділення УФК, власне, і стало «хресним батьком» Львівського регіонального суспільно-культурного товариства «Надсяння».

Ініціатива створення у Львові громадської організації, яка об’єднувала б уродженців Перемищини, Ярославщини, назагал Надсяння, виникла влітку 1989 року під час виставки уЛьвові робіт колишньогоматуристаЯрославськоїукраїнськоїгімназії, відомого у повоєнній Польщі художника українського походження Тирса Венгриновича. Маючи підтримку з боку відомого українського скульптора, голови Львівського обласного відділення УФК Ема- нуїла Миська, ініціативна група під керівництвом ДарГї Саєнко (Вергун) і Любомири Яросевич (Мелех) підготувала проект статуту майбутнього Товариства.

На установчі збори, які відбулись 10 листопада 1989 ро­ку, зібралось 47 осіб. Були: від УФК – відомий архітектор Роман Липка (голова Львівської обласної організації Спілки архітекторів України), який головував, від Меморіалу – археолог Лариса Крушельницька, від Спілки письменників України поет Роман Кудлик. Збори відбувалися у Пороховій вежі – бастіоні, в якому весною того ж року було створено Львівську крайову організацію НРУ, де сходилися на свої зібрання члени

різних українських національно-демократичних об’єднань. У прийнятому статуті вказано, зокрема, такі основні завдання та напрями діяльності Товариства, яке отримало назву «Надсяння»:

  • збереження і розвиток культурних надбань українців Надсяння, їх популяризація серед широких кіл громадськості;
  • налагодження систематичних зв’язків з українськими громадами Польщі, зокрема Надсяння (Перемиським відділом Об’єднання українців у Польщі, школами, культурно-освітніми закладами тощо), сприяння активізації їх діяльності;
  • сприяння відновленню та збереженню пам’яток україн- ськоїархітектури, літератури та мистецтва на території Республіки Польща.

Учасники зборів обрали Раду товариства, голову товариства та його заступників. На пропозицію пана Романа Липки головою товариства «Надсяння» був обраний Володимир Середа, який впродовж усіх 20 років його незмінно очолює.

Абсолютна більшість перших членів новоствореного товариства «Надсяння» мали за собою багатий життєвий і професійний досвід, користувались авторитетом у своїх середовищах. Визначальним було те, що вони були однодумцями у своїх політичних переконаннях. Абсолютна більшість була також членами ТУМу, Меморіалу, НРУ. Тож львівське «Надсяння» з перших місяців своєї діяльності зайняло гідне місце серед національно-демократичних організацій області. Це сприяло зростанню популярності Товариства, швидкому збільшенню його чисельності. Вже на першій Маланці – 13 січня 1990 року в Пороховій вежі веселилось близько сотні членів Товариства.

Члени «Надсяння» регулярно щомісяця сходилися (і сходять­ся впродовж усіх 20 років) на своїзібрання. Львівське «Надсяння» засвідчує свою згуртованість і життєздатність, чому сприяли і аматори-хористи під керівництвом доцента Львівської консер­ваторії Юліана Балуха.

Великим стимулом для пожвавлення діяльності Това­риства стала зустріч наприкінці 1989 року у Львові з групою українських активістів з Перемишля. Наші перемиські побратими розповіли про намір відновити сплюндрований український меморіал у Пикуличах і відродити, починаючи з 1990 року, міжвоєнну патріотичну традицію щорічних масових походів до могил Січових стрільців, вояків Армії УНР і УГА у Пикуличах. Львівське «Надсяння» зобов’язалось у дарунок виготовити про- пам’ятну бронзову таблицю, яка повинна була бути встановлена на постаменті центрального хреста у Пикуличах. Мистецьки виготовлена бронзова таблиця (скульптор — член товариства «Надсяння» Петро Дзиндра) з Тризубом, написом «Борцям за волю України», в обрамленні тернового вінка стала невід’ємною частиною заново виготовленого центрального металевого хреста на Пикулицькому українському воєнному цвинтарі.

Перемиські побратими на першій зустрічі у Львові заявили також про намір впорядкувати занедбану могилу творця мелодії Українського національного гімну о. Михайла Вербицького в селі Млини, що у Надсянні. На одному з львівських заводів за сприяння відомого львівського бандуриста Михайла Барана, голови обласного відділення УФК Емануїла Миська, львівських надсянців було виготовлено залізну декоративну огорожу могили о. М. Вербицького і, незважаючи на труднощі з її перевезенням до Млинів, 9 червня 1990 року сотні гостей побачили у Млинах дбайливо облаштовану могилу. Участь у масових урочистостях у Млинах, Перемишлі і Пикуличах 9-10 червня 1990 року, в яких львівські надсянці брали участь разом з керівництвом новообраної демократичної влади Львівщини на чолі з Вяче­славом Чорноволом, підтвердила слушність вибору основних напрямів усієї подальшої діяльності Львівського товариства «Надсяння» та їх друзів з Тернопільщини й Івано-Франківщини.

Від тих днів нас відділяє 20 років. На рахунку львівських надсянців безпосередня участь, зокрема, у таких заходах:

  • урочистості в місцях національної пам’яті (Перемишль, Млини, Ярослав, Явірник Руський, Гребенне, Краків);
  • вшанування масових поховань українських жертв (Павлокома, Пискоровичі, Малковичі, Лежайськ, Березка, Бахів, Сівчина, Скопів, Добра, Дібча, Явожно);
  • вшанування пам’яті вояків Армії УНР, УГА і УПА (Пикуличі, Ланьцут, Грушовичі, Монастир, Корманичі, Угнів);
  • релігійні урочистості (Ярослав, Перемишль, Хотинець, Кобильниця Волоська, Кальварія Пацлавська);
  • відвідини місць свого походження;
  • видавнича діяльність;
  • співпраця з Перемиським відділом ОУП та Спілкою україн­ських політв’язнів і репресованих у Польщі;
  • відзначення ювілейних дат, Свята матері, Шевченківські святкування, традиційні Маланки, зустрічі зі знаними особис­тостями, віча, пікетування тощо;
  • оформлення віз членам Товариства, надання органами державної влади України соціальних пільг депортованим українцям з території повоєнної Польщі;

-співпраця з суспільно-культурними товариствами «Холм- щина», «Любачівщина», «Бойківщина», «Устріки» в рамках Об’єд­нання «Закерзоння».

Сьогодні осередки Львівського суспільно-культурного това­риства «Надсяння», крім Львова, діють ще у 13 районах та містах

області, зокрема в Городку, Самборі, Червонограді, Стрию, Мостиськах, Дрогобичі, Бродах, Винниках, Рудках, Судовій Вишні, Старому Самборі, Ходорові.

Надіємось, що світлини з цього фотоальбому частково відтво­рюють окремі епізоди двадцятирічної біографії львівського «Надсяння».